ЧОМУ ДІТИ ЗАЇКАЮТЬСЯ?

Побороти вади мовлення дітям допомагають папуги

Як тільки цю хворобу не називають: заїкання, заїкуватість, запинки, затинання, а за медичною термінологією - логоневроз. Від нього потерпають від 2% до 3% населення Європи. Захворювання, як правило, виникає у дитячому віці й отруює людині все дальше життя.
Які ж причини заїкуватості й як з нею боротися? Це та інші запитання найчастіше турбують батьків.

— Побутує думка, що заїкуватість — результат сильного переляку. Наприклад, вибухнула за спиною у дитини петарда, і щось наче зламалося у мовленнєвому апараті, звуки та склади перестали вибудовуватися у слова...
— Досі немає єдиного погляду на походження заїкуватості, але
науковці враховують низку факторів, які допомагають визначити форму цього порушення.
Загалом заїкання поділяють на дві форми: невротичне і неврозоподібне. Початок невротичного — це, як правило, переляк, психотравма. Вразливу дитину може налякати напад тварини, домашній скандал, страх темряви, самотності, іноді кошмарний сон.
Але причини заїкуватості глибші. Погодьтеся, не кожне вразливе дитя починає заїкатися. Це відбувається з тими, в кого є особлива будова нервової системи, вроджена патологія мовленнєвого апарату. Як кажуть, де тонко, там і рветься.

— Чи правда, що найбільше вразливі до логоневрозу маленькі хлопчики?
— У більшості випадків захворювання заявляє про себе у дитячому віці. Як правило, у 2 — 4-річних хлопчиків. Пояснюється це тим, що, на відміну від дівчат, вони пізніше починають говорити, частіше потрапляють у ситуації, що травмують психіку.

— На що слід насамперед звернути увагу батькам?
—Часом появі перших запинок у мові можуть передувати ослаблення й загально невротичні розлади, як-от порушення сну, плаксивість, полохливість, підвищена виснажливість. Неврозоподібне заїкання проявляється не лише як судомне порушення мовлення. Воно також супроводжується порушенням звуковимови. У деяких випадках заїкання поєднується з фактором "мокрої постелі".

Особлива проблема — істерична заїкуватість, при якій пошепки, наодинці з собою чи під час співу людина не відчуває проблем із вимовою. Але досить лише з'явитися "глядачеві" чи просто бажанню привернути на себе увагу, як недуга заявляє про себе.

Доведено, що особи з мовленнєвими запинками потерпають і від втомлюваності, емоційної нестабільності, частих болів голови, неуважності, депресії (поєднання неврозоподібних і церебрастенічних розладів).
— Чи довго лікується заїкуватість і чи є літній вік пацієнта перепоною для лікування?
— Лікування може тривати від кількох місяців і до кількох років, залежно від важкості випадку, сучасної діагностики, кваліфікації спеціалістів(логопеда, психоневролога, психолога, які розроблять індивідуальну програму подолання розладу) і, що найголовніше, від бажання самого хворого. У подоланні логоневрозів головну роль відіграє не вік пацієнта, а його особиста мотивація.

— Чи є методи, що дозволяють покінчити з проблемою одномоментно?
— Практикується "одномоментний" метод зняття заїкуватості з допомогою гіпнозу, однак цей спосіб частіше, ніж інші, дає рецидиви. Важливим є не швидко позбутися заїкування, а як найшвидше розпочати лікування заїкання. Адже заїкуватість, особливо у дитини, підлітка, може поступово перерости у глобальну особисту психологічну проблему. Деякі хворі вчаться заміняти одні слова іншими, обмежуватися короткими відповідями, вибудовують цілі системи, що дозволяють їм уникати складних мовленнєвих ситуацій. А часом - просто виводять себе із процесу спілкування. Це характерно для підлітків, але часом така ступінь заїкуватості трапляється навіть у 5-річних дітей. Боячись бути "не такими, як усі", вони взагалі переривають свій контакт з оточенням.
— А чи можна успадкувати заїкуватість?
— Спадковість — не останній фактор у виникненні недуги. Якщо в родині є бодай одна людина, яка потерпає на неї, то ймовірність її проявів у інших є дуже великою. Особливо у близнюків, братів та сестер, дітей батьків, які хворіють на логоневроз.

— Я чула, що нині це лікують аромотерапією і навіть з допомогою папуг...
— Як і логопедія, психотерапія,аутотренінг, гіпноз, фізіо-, фарма-, фітотерапія, аромотерапія і папуги — усе це випробувані практикою методи. Найкраще вони діють у комплексі, особливо на етапі стабілізації та зміцнення ефекту. Скажімо, фіто- чи аромо терапія — гарне доповнення для лікування людей з розхитаними нервами. А папужка — ідеальний помічник для дитини, яка бореться з заїканням. Навчаючи розмовляти улюблену пташку, використовуючи правильне мовленнєве дихання, постійно повторюючи окремі слова та речення, юний пацієнт одночасно вчиться правильної вимови.

Але найважливіший етап у лікуванні заїкання — це своєчасна діагностика. Пацієнта треба обстежити клінічно у логопеда, невролога, психотерапевта, психолога, а часом — і у педіатра.

Багато хто з дітей потерпає не від вроджених недуг, не від переляків, а просто від того; що дорослий світ брутально ігнорує особистість цієї дитини. Наприклад, зауважено, що найбільше заїк є серед людей від природи ліворуких, яких батьки та педагоги насильно зробили праворукими. У такий спосіб "перекодувавши" дитину, в її мозку заклали "збій програми". І він відбувся. Тож насамперед слід докопатися до причини проблеми.

Коментарi